Тільки уявіть: початок робочого дня. На платформі zoom починається відеоконференція. Один за одним підключаються спікер та учасники. У кожного на столі – філіжанка запашної кави. І починається неспішна розмова. Спочатку спікер презентує рішення чи досягнення, якими пишається громада. Потім відповідає на запитання колег з усіх куточків України.

Усе це – про проєкт “Змістовна кава з міським головою”, який виник як відповідь Асоціації відкритих міст на виклики сьогодення. Через коронавірусну кризу будь-які поїздки, контакти, семінари і зустрічі в офлайні виявилися неможливими.

Однак основна мета Асоціації – не лише широко просувати ідею використання інструментів електронного демократії для розвитку громад, а й об’єднувати органи місцевого самоврядування навколо прогресивних ідей, допомагати ухвалювати актуальні рішення, обмінюватися ефективними практиками та досвідом. Тож усі активності довелося перевести в онлайн формат.

З представниками ОМС з усієї України, журналістами, громадськими діячами та небайдужими глядачами почергово кавували четверо очільників громад.

Розпочав цей процес Южненський міський голова Володимир Новацький. Гостям онлайн-кавування він розказав, що жодного метру землі в Южному не віддають в оренду без аукціону. Завдяки цьому її вартість зростає у 3-5 разів, а все це – надходження 💰 до міського бюджету, інвестиції у благоустрій і соціальні проєкти.

Ішлося і про те, що :
– до 30% міського бюджету у Южному наповнює малий і середній бізнес;
– як створення Южненської ОТГ відкриє нові перспективи і для місцевих мешканців, і для іноземних інвесторів;
– скільки у Южному тематичних парків 🌳⛲️🎡 і хто фінансує їх створення;
– як колишнє промислове місто завойовує славу курортного 🏖, які бонуси від цього має та з якими проблемами стикається;
– як у місті будують надсучасні спортивні комплекси і чому вважають доцільним вкладати у це гроші. Спойлер: тому що Южне – найспортивніше місто України ⛹️‍♀️🤼‍♀️🤸‍♀️ . Багатократні чемпіони Супер-ліги України з волейболу, баскетболу, гандболу, чемпіони світу та Європи з багатьох командних та одиночних видів спорту базуються саме тут. І для них створюють всі умови. Не дивно, що представники все більшої кількості видів спорту прагнуть проводити тренувальні збори саме в цих місцях. Але в Южному не тільки підтримують чемпіонів нинішніх, а й ростять наступних. Сучасні спортмайданчики є при всіх школах, а містяни мають можливість користуватися можливостями крутих спорткомплексів у визначений для цього час.
Головний герой другого ефіру – очільник Дрогобича Тарас Кучма. Йшлося про створення системи СМАРТ-сіті у маленькому місті і про те, як це здатне змінити його сьогодення та майбутнє. Виступ спікера можна просто розібрати на цитати! Говорили не тільки про технічну складову запровадження системи SMART city, перші кроки та складнощі на цьому шляху. А й про здатність бачити перспективу, прораховувати наперед, змінювати систему, а не безкінечно “латати діри”.
“Кінцева мета застосування системи SMART city – партнерство між владою та громадою”.
“У зв’язку з епідемією COVID-19 та карантинними заходами бюджети багатьох міст буквально посипалися. Дрогобичу теж не далося це легко. Бюджет похитнувся. Але встояв. І я впевнений, що це завдяки , у тому числі, і системі SMART city”.
“Можу пишатися тим, що у Дрогобичі повністю відкритий бюджет. Так, це має свої “підводні камені”, бо недоброзичливці можуть будь-яку цифру висмикнути з контекту і перекрутити по-своєму. Але загалом позитиву це дає більше, ніж негативу. Вовків боятися – в ліс не ходити. А раз ми вже зайшли у цей “ліс”, то боятися пізно”.
“Прагнемо партнерства влади і громади на рівних. Зараз, коли люди нам коригують перспективні плани розвитку громади, які ми оприлюднюємо, то відчуваємо, що це партнерство вже почалося”.
“Коли ми запускали систему SMART city, я поставив завдання перед Інститутом розвитку міста, що на кожну витрачену 1 гривню вони мають у перспективі заробити 3 грн. І знаєте, впоралися. Вони на кожну вкладену 1 грн заробляють 5 грн у бюджет міста”.
“Дрогобич має біля 160 електронних сервісів: від розкладу руху автотранспорту, е-петицій, системи “Відкрите місто” – до можливості онлайн зареєструвати домашню тварину”.
“Система дала нам можливість бачити дані у всій повноті та аналізувати їх. Звісно, спочатку нас багато критикували. Мовляв, ігноруємо потреби і запити громади, витрачаємо кошти не на те. От просить школа інтерактивні дошки чи якісь гаджети. А ми бачимо, що там втрати тепла та електроенергії, витрати на комунальні платежі захмарні. То спочатку треба провести заходи з енергомодернізації, а потмі все інше. Звісно, це викликало нерозуміння. Але ми не здавалися. І зараз, коли у нас школи економлять по півмільйона гривень на комунальних платежах на рік порівняно з ситуацією п’ятирічної давнини, а мають змогу купувати собі й інтерактивні дошки, і хімічні реактиви, й інше сучасне приладдя, то люди сприймають це вже зовсім інакше”.
Коли про інвестиції у громаду розказує Юрій Бова, Тростянецький міський голова, то це звучить, як музика.  Саме він став третім спікером на “Змістовній каві”. Тема його презентації – механізми залучення інвестицій та розвиток економічної спроможності Тростянецької ОТГ.
Щоб залучити інвестора, треба знати не тільки те, у що він хоче вкладати гроші. А й навіть те, чим цікавиться його дружина. Любить театр чи захоче ходити у фітнес-клуб? Бо від забезпечення цих потреб також залежить, чи вкладатиме інвестор кошти саме у ваш регіон”.
Сприятливий інвестиційний клімат – це не просто слова. У Тростянці це, по-перше, означає, що важливі для інвестора питання вирішуються за ТРИ дні. Включаючи вихідні, так. Якщо треба, можна перенести нараду, комісію, що завгодно. Але не питання інвестора. По-друге, крупні підприємства, що мають значний вплив на життя міста і наповнення бюджету, повинні мати представника у складі виконкому. Він повинен бачити, як влада будує стосунки з бізнесом, у тому числі малим і середнім, які рішення ухвалюються, яка є стратегія розвитку міста, на що, власне, витрачаються податки. Це зовсім інший рівень довіри і співпраці”.
Інвесторів треба шукати. Знати, які крупні корпорації існують у світі, чим займаються, вивчати їх річні звіти і перспективні плани. Побачили, що якась планує розширювати свої потужності на Східну Європу? Можливо, уже розглядає й Україну? Значить, це може бути ваш регіон, ваша громада. Терміново шукайте контакти, виходьте на зв’язок, але вже з готовими пропозиціями, яскравими англомовними буклетами, кількома варіантами ділянок землі, які ви точно зможете швидко виділити під будівництво”.
Ефективна інвестиція – це коли від оформлення дозвільної документації до завершення будівництва минув рік. Тому ви все маєте передбачити заздалегідь: як будуть підвозити будматеріали, чи готова для цього дорога, як доставлятимуть працівників, чи підведені комунікації… Не може бути ситуації, що почалося будівництво, а ви йому дорогу на 10 днів перерили, бо у вас там трубу прорвало. І інвестор втрачає через це час та гроші”.
Коли велика корпорація – ПрАТ Монделіс Україна – почала виробляти у Тростянці ще й бісквітні вироби: всім відомих ведмедиків Барні, печиво Орео та ін. – ми провели переговори з власниками невеликого місцевого підприємства з виробництва борошна і вмовили його переорієнтувати підприємство на виробництво борошна вищої якості. Так, це вимагало коштів, переоснащення, навчання працівників. Але тепер 7000 т борошна постачає місцеве підприємство, а не везуть з Харківщини чи деінде. А це і робочі місця, і податки у місцевий бюджет. І таких прикладів багато. Зараз до складу Тростянецької ОТГ увійде чимало сіл. Ми вже вивчили перспективи створення там кількох молочних ферм, бо для кластеру навколо Монделіс-Україна конче потрібні виробники сухого молока. А це потребує сировини. Бо не можна роками займатися одним, а потім раптом все кинути і почати розвиватися зовсім в інший бік. Наприклад, коли до мене звертаються з пропозицією відкрити у Тростянці хімічне підприємство, я відправляю цих інвесторів у Шостку, бо це місто давно спеціалізується на хімічному виробництві. А Тростянець обрав для себе інший напрямок – і ми розвиваємося в ньому”.
Вибудовувати зв’язки між різними інвесторами, різними підприємствами, знайомити їх між собою, садити за стіл переговорів, показувати можливі напрямки розвитку – це і є завдання місцевої влади”.
У нас є посада заступника міського голови зі стратегічного розвитку”.
Економіка у громаді завжди попереду.
Однак на прикладі Польщі, де міста та регіони вже більш-менш однаково розвинені з точки зору транспортного сполучення, стану доріг і житлово-комунального сектору та ін., ми бачимо, що коли ці питання закриті скрізь, то інвестори починають звертати більшу увагу на соціальні речі. Наприклад, чи є в громаді лікарня і в якому вона стані. Адже інвестору теж доведеться лікувати своїх працівників, і він не хоче втрачати гроші через відсутність нормальної медичної допомоги. По-друге, важливий стан навчальних закладів. І не тільки ремонт у школах. А й те, які підходи застосовують у навчанні. Чи використовують 3Д-принтери, 3Д-моделі, мультимедійні засоби, якісні реактиви для дослідів? Чи досі підходи, як 20-30 років тому? Тому що від наявності якісної освіти залежить, які працівники, з якою підготовкою і світобаченням прийдуть завтра на це підприємство, і чи відповідатимуть вони сучасним вимогам”.
Онлайн-кавування з павлоградським міським головою Анатолієм Вершиною теж виявилося винятково цікавим.
Спершу говорили про гранти для розвитку молодіжного підприємництва як засіб забезпечити місцеву молодь робочими місцями, стимулювати залишатися у рідному місті і розвивати його, об’єднуватися між собою для різних крітих ініціатив. І знаєте, це працює! Сума, виділена на відповідну міську програму, зростає щороку. Звісно, все починається з навчання: вимоги законодавства, написання бізнес-плану, користування сучасними електронними сервісами для підприємців, спілкування з податковою, Центром зайнятості та багато іншої корисної інформації. Отримати ці знання можуть молоді люди віком до 35 років, які вирішили започаткувати власну справу, або тих, хто справу вже має, однак хотів би вести її більш сучасно та фахово. Далі, звісно, конкурс проєктів, переможці якого й отримують грантові кошти. Салон краси, вирощування грибів, дитяча кав’ярня та ін. – щороку ідеї кращають, стаються якіснішими, а проєкти – такими, що переживають усі труднощі становлення і перетворюються на успішний бізнес.
Тема №2 – автоматизована система обліку пільговиків, які користуються місцевим громадським транспортом. Актуальність, погодьтеся, зашкалює, бо важко уявити українське місто, яке б не мало труднощів з громадськими перевезеннями та не хотіло б оптимізувати процеси. У Павлограді від моменту виникнення ідеї до моменту появи електронної картки пільговика минуло заледве півтора роки. Це при тому, що місто не має комунального громадського транспорту, а отже, перемовини з перевізниками були нелегкими. Прикметний результат на фоні того, що багато українських міст ведуть розмови про електронні карти-валідатори та подібне роками, а віз і нині там.
У Павлограді вдалося досягти ситуації, при якій пенсіонери, які мають високу пенсію (а в шахтарському регіоні вони можуть сягати і 15 000 грн) пільговим проїздом не користуються. Категорії, яким місцевий бюджет компенсує цю послугу, чітко визначені.
“Ми очікували більшого негативу від пільговиків, але насправді вони досить високо оцінюють нововведення. Справа у тому, що зараз вони можуть скористатися будь-яким автобусом чи маршруткою. Тоді як раніше їм доводилося довго чекати на зупинці спеціального пільгового транспорту. Це, у певному розрізі, негативна сепарація, якої ми хотіли уникнути. І нам це вдалося,” – пояснює Анатолій Вершина.
Звісно, будь-яке нововведення стикається з нерозумінням чи перешкодами. Щоб мінімізувати це, була створена “гаряча лінія міського голови” з питань перевезень. І всі проблемні питання вирішувалися швидко. Хоча для певних категорій пільговиків довелося обмежити кількість пільгових поїздок на картці 30-ма на місяць, бо без обмежень вона сягала 180 за той же період часу, що, погодьтеся, досить дивно для літньої людини, наприклад, яка вже 20 років на пенсії.
“Від моменту отримання права на пільговий проїзд за законом (наприклад, вихід на пенсію, участь в ООС чи ін.) до моменту отримання електронної картки минає щонайбільше три дні. Ми постаралися, щоб процем був максимально зручним, простим і швидким. Фірма, яка виграла тендер на встановлення обладнання, виготовлення електронних карток і подальший супровід, поки що справляється з нашими вимогами,” – Анатолій Вершина.
Отже, тепер Павлоград має електронну систему обліку пільгових перевезень – і чітке уявлення, що і як відбувається, скільки коштів місцевий бюджет дійсно повинен витрачати на це. Тепер можна думати, як іще покращувати ситуацію. Зокрема, у місті хочуть з часом ввести електронні картки та безготівкову оплату проїзду для всіх городян, встановити на зупинках електронні табло з інформацією про рух автобусів та ін..
Зараз проводиться робота із запровадження такої ж системи обліку у сусідніх населених пунктах, бо саме з цих містечок у Павлоград найчастіше приїздять пільговики, які, за рішенням держави, теж мають право на безкоштовний проїзд, але на практиці це здійснити проблематично. Тож зараз це відбувається на основі домовленостей між міською владою та перевізниками, але скоро також буде все автоматизовано, чітко і показово.

 

Підпишіться на розсилку новин